АКАДЕМІЯ ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ ГРОМАДЯНСТВА
Будинок УВАН, що на 100-ій вулиці на Мангетені у Нью-Йорку, потребує невідкладного капітального ремонту екстер’єру та інтер’єру. Ремонт приміщення і обладнання архівної кімнати необхідними полицями, системою клімат-контролю розпочнеться вже у травні 2024 року.
Поле діяльности УВАН у США охоплює не лише науково-видавничу працю, а й збереження культурної спадщини нашого народу. Наш Архів-Музей ім. Д. Антоновича є найбільшим центром української документації на еміґрації. Упродовж останнього десятиліття велика увага приділялася опису й кваліфікованому збереженню архівної й музейної колекції. Триває активна робота над описом фондів і підготовкою їх до оцифрування.
Сьогодні кожному з нас болять понівечені російськими бомбами міста і села, збомблені бібліотеки та університети. Нагадаю, що у Києві від ракетних обстрілів постраждали деякі музеї, у Чернігові і Херсоні окупанти пошкодили бібліотеки. У Харкові знищені приміщення багатьох вищих навчальних закладів. На окупованих територіях ворог спалює українські книжки. Наша підтримка, так би мовити, бійців культурного фронту в реаліях війни украй необхідна. Йдеться про спільно створювану платформу на майбутнє. Переконані, що наша одержимість і віра дегуманізовує супротивника і є рухом у правильному напрямку. За час війни ми неодноразово переконувалися, що культура – це постійна праця з тим, що відбувається з нами тут і тепер. Пригадуєте, як під час Другої світової війни прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль відмовився від пропозиції одного з міністрів скоротити витрати на культуру заради оборони. «А за що ми тоді воюємо?» – запитав Черчилль. Розуміння того, що культура важлива навіть в умовах війни, надиктовані ще й ключовими відмінностями в культурі нашого ворога, що й спричинилося до активної фази конфлікту. У протистоянні зійшлися західна культура, представлена Україною, і традиційна російська культура в особі РФ. УВАН у США не відсторонюється від цієї проблеми і в силу спроможностей підтримує окремі проєкти в Україні. Отож УВАН у США для підтримки наших колег в Україні запустила платформу збору коштів для відбору, пакування і пересилання в Україну цих «резервних примірників», а також нерозкуплених уванівських та інших еміґраційних видань. Першу партію книжок вагою 1 тонна 700 кг ми відправили в Україну в травні 2023 року. Пересилку цінного вантажу оплатив фонд Help Ukraine Center, яким керує Сергій Прокопенко і якому ми безмежно вдячні. Після перемоги книжки будуть передані понад десяткові бібліотек після Перемоги.
Долучитись до збору коштів для потреб Архіву-Музею та пересилки книжок в Україну може кожен з вас пожертвою через PayPal на цьому сайті.
Альберт Кіпа, президент УВАН у США
УКРАЇНСЬКА ВІЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК У США ПЕРЕДАЛА УКРАЇНІ КАРТИНУ ВІКТОРА ЦИМБАЛА «РІК 1933»
21 лютого в Генеральному консульстві України у Нью-Йорку відбулася церемонія передачі картини Віктора Цимбала «Рік 1933» в дар Національному музеєві Голодомору-геноциду в Києві.
УВАН у США в особі д-ра Альберта Кіпи, президента, передала, а Олексій Голубов, Генеральний консул України у Нью-Йорку, прийняв картину для подальшого транспортування в Україну.
Роботу над картиною «Рік 1933» Віктор Цимбал завершив у 1936 році. Вперше твір виставлено у 1953 р. у Товаристві «Просвіта» в Буенос Аересі з нагоди поминання жертв Голодомору. Ширша аргентинська публіка побачила картину в жовтні 1956 р. в галереї Розе Маріє. Це полотно Цимбала збирало біля себе гурт глядачів, у тому числі й комуністів, які після падіння уряду Х. Д. Перона прийшли до влади. Вони протестували проти картини В. Цимбала не лише у дискусіях з журналістами, а й учинили бійку, намагаючись заперечити сам факт штучного голоду і винищення українців большевицько-комуністичним режимом СРСР, а картину сприймали як наклеп української еміграції. Відтак, катрина «Рік 1933» стала наймогутнішим візуальним вироком тоталітарному большевицько-комуністичному режимові.
Учасники мистецької виставки в Буенос-Айресі. 1960 р.
Сидять (зліва направо): Лідія Крюкова, пані Прокопович, Євген Онацький, Михайло Гаврилюк (голова Літературно-мистецького об’єднання), Надія Сомко, Ольга Крюкова-Гурська; стоять (зліва направо): Антін Чорний (бандурист), Борис Крюков, Петро Капшученко, Володимир Пономаренко, Віктор Цимбал, Микола Барсаловський, Грицай, N.N., Андроник Симончук (З Архіву ім. Д. Антоновича УВАН у США)
Саме через політичні обставини В. Цимбал у 1960 р. переїхав до США. У 1962 р. УВАН у США отримала цей унікальний твір у дар з нагоди 30-ліття Голодомору 1932–1933 років.
Сюжет картини був і душевним болем мистця, і гостро актуальним, і політичним. Хоча зарубіжна преса і писала про голод 1932–1933 років, але думки журналістів були двоякі, і лише в окремих випадках співпадали з правдою. А в СРСР штучно організований геноцид проти українців подавався виключно як неврожайний рік і число жертв замовчувалось.
Однак, картина Цимбала не є ілюстрацією подій 1932–1933 рр., а містично-символічною, бо саме до символізму тяжів мистець у своїй творчості. Він зобразив матір з дитиною, що померли з голоду, як духів у дорозі до небесного простору. Мистець вдало поєднав реальне з нереальним, чим досягнув вражаючого монументального звучання і драматичного ефекту на глядача. З погляду мистецького картина Цимбала «Рік 1933» належить до його вершинних досягнень.
Картина неодноразово експонувалася в УВАН у США з нагоди відзначення найдраматичнішої події в історії України ХХ ст. А також позичалася іншим інституціям з цією ж метою. Через 84 роки після написання, цей унікальний мистецький і водночас політичний твір займе чільне місце в Національному музеї Голодомору-геноциду в Києві.
А. Кіпа, президент УВАН у США
